Скарбничка для Душі

Корова та свиня

17 Feb 08 13:28:00 GMT

Якось, розмовляючи, свиня скаржилася корові на своє життя:

- Люди завжди кажуть про твою красу та про твої ніжні очі.
Звісно, ти даєш їм молоко й масло,
але ж і я даю навіть більше:
ковбаси, окіст, видбивні, шкіру та щетину, навіть мої ніжки варять!
Проте мене чомусь ніхто не любить!
Чому ж так?

Корова трохи подумала й відповіла:

Може річ у тім, що я все даю ще за життя?

Не слово а діло

17 Dec 07 10:36:42 GMT

Одного разу взимку до одного равина, батька п'ятирічного Симхи,
прийшла ціла делегація вчених равинів.
Ребе подав гостям їжу, посадив їх за стіл,
й когда вони почали трапезу, звернувся до сина:

- Симха, піди-но пошукай нове тлумачення законів гостинності,
що б було нам що розповісти нашим гостям.

Хлопчик встал з-за столу й вийшов до сусідньої кімнати.
За кілька хвилин він повернувся.
Гостей здивувало його швидке повернення.
Дійсно, Симха проявляв гарні здібності при вивченні Торы ,
та всі вважали, що йому не по силам знайти нове тлумачення законів гостинності за такий короткий час.
Та батько привітно посміхнувся хлопчику й запитав:
- Отже, синку, ти знайшов нове тлумачення Тори?

Симха відповів, що так, знайшов, й що він із задоволенням поділиться ним після того,
як гості закінчать трапезу.
Коли всі наситилися, ребе знову повернувся до сина.
- Мені нічого сказати, тату, - промовив хлопчик, - та я хотів би дещо вам показати.

Батько та його гості чекали нового тлумачення Закону, й тепер вони були дещо збентежені.
Симха сказав:
- Ну, ходімо ж, і я вам все покажу.

Всі пішли слідом за ним до сусідньої кімнати.
Й там всі дійстно побачили його інтерпретацію гостинності:
хлопчик застелив кожному гостю ліжко;
на ліжках лежали збиті подушки та акуратно складені ковдри.

- Й що ж нового в твоєму тлумаченню, хлопчику? - спитав один з гостей.

- При всій моїй повазі до вас, Учителю, - відповів Симха, -
якби я забеспечив вас просто новими словами, ви б відпочили лише у своїй уяві.

Два меча

27 Nov 07 11:50:38 GMT

У Японії меч - набагато більше, ніж просто зброя...
Кращі японьскі зброярі навііть не ставили клеймо на свої мечі - вважаючи,
що зброя сама розкаже про те, хто її створив,
а людині, котра не здатна того зрозуміти
- й нема потреби знати, хто її виготовив...

...

Майстер Мурамаса робив мечі як зброю, що вражає ворога.
Майстер Масамуне - як зброю, що захищає життя.
Щоб порівняти мечі - обидва леза встромили у джерело.
Всі лися, яки торкалися меча Мурамаса - виявилися розрізаними на частини.
А меч Масамуне листья просто обпливали....

а яким мечем є ти?

Хто ти є?

12 Oct 07 09:03:46 GMT

Як можу покращити своє духовне життя? - допитувався учень у вчителя.
- Зроби із собою те, що скульптор робить зі статуєю коня:
бере брилу мармуру й усуває з неї все те, що не нагадує коня.
- Що хочеш тим сказати?
- Відкинь, мов ударом молота, все те, чим ти НЕ Є:
кожну думку, почуття, вчинок, застереження.
Тільки так і відкриєш той мистецький витвір, яким ти, безумовно, є,
впізнаєш і руку твого Творця.

Шліфувуючи щоденністю, різьблячи терпінням і зусиллями, відкидаєче несправжнє
- виявить твоє справжнє обличчя, що дане Богом.

Чашка кави

31 Aug 07 16:23:09 GMT

Група випускників відомого університету, що зробили чудову кар'єру,
якось прийшли в гості до свого старого професора.
Під час візиту розмова зайшла про роботу - випускники скаржилися на
різні труднощі та життєві проблеми.

Професор запропонував своїм гостям каву та пішов на кухню й повернувся з
тацею, заставленою самими різними чашечками:
порцеляновими, скляними, пластиковими й кришталевими.
Одні були прості, інші - дорогі.

Коли випускники розібрали чашки, професор сказав:

- Зверніть увагу, що всі красиві чашки розібрали,
а прості та дешеві - залишились.
І хоча це нормально для вас - хотіти тільки краще для себя,
та це й є джерело ваших проблем та стресів.
Зрозумійте, що чашка сама по собі не робить каву кращою.
Частіш за все - вона просто дорожча, та іноді навіть приховує те, що ми п'ємо.
В дійсності все, що ви хотіли - це було просто кава, а не чашка.
Та підсвідомо ви вибрали кращі чашки, а потім роздивлялися, кому
яка чашка дісталася.

А тепер подумайте:
життя - це кава, а робота, гроші, ваш статус,
суспільство - це чашки.
Це всього лиш інструменти для підтримування Життя.
Те, яку чашку ми маємо - не оприділює й не змінює якості нашого Життя.
Іноді, зконцентрувавшись тільки на чашці, ми забуваємо насолоджуватися смаком самої кави.

Найбільш щасливі люди - це не ті, які мають все найкраще,
але ті, которі здобувають все найкраще з того, що мають.

...то що ж Ви хочете - кави чи чашки?

Дивиcь, куди йдeш

25 Jul 07 16:05:55 GMT

Колись давно в Японії користувалися паперовими ліхтарями зі свічками всередині.
Однієї ночі якийсь чоловік дав ліхтар сліпому, щоб той міг безпечно дійти додому.

- Мені він не потрібен, - сказав сліпий. - Темрява чи світло не мають для мене жодного значення.

- Знаю, - відповів той чоловік. - Але якщо ти не матимеш його, то хтось може наштовхнутися на тебе. Отож, бери.

Сліпий узяв ліхтар і пішов собі. Але не встиг зробити й кількох кроків, як хтось сильно штовхнув його.

- Дивись, куди йдеш! - крикнув сліпий до незнайомця. - Хіба не бачиш мого ліхтаря?

- Твоя свічка, брате, погасла, - відповів той.

Чи не зустрічаємо ми зухвалих осіб, що з гордістю йдуть по світу і не розуміють,
що вони - сліпці, які несуть свою погаслу лампу.

I багато з них хоче, щоб їх величали: «пане докторе», «пане професоре», «пане начальнику», «пане директоре».

Три наилучших вещи

11 Jul 07 22:53:23 GMT

Один царь обычно задавал три вопроса каждому, кто приходил к нему.
Первый вопрос: кто самый лучший из людей?
Второй: какое самое лучшее время?
Третий: какое действие является наилучшим?
Царю очень хотелось узнать ответы на эти вопросы.

Случилось ему как-то пойти в лес и долго бродить по холмам и полянам.
Он набрёл на святую обитель и решил передохнуть там немного.
Когда он входил туда, отшельник мыл фрукты, но, увидев
путника, уставшего с дороги, прервал свою работу, поспешил к царю и
дал ему немного фруктов и прохладной воды.
Но тут в обитель привели раненного, истекавшего кровью человека, и садху сразу же бросился к нему, промыл ему раны и напоил целительным настоем из трав. При этом он говорил ласковые слова, которые успокаивали раненого.

Царь перед уходом выразил отшельнику свою благодарность, и тот благословил его. Но царя всё ещё тревожили три вопроса, и ему хотелось знать, сможет ли отшельник просветить его.
Отшельник сказал, что ответы на все три вопроса содержатся в тех действиях, свидетелем которых царь только что был.
Когда царь появился в обители, отшельник мыл плоды, что было его
обязанностью. Увидев царя, он оставил свою работу, подошёл к царю и дал ему воды и фруктов, чего требовала добрая традиция, поскольку царь был его гостем.
В это время в обителе появился израненный человек, и отшельник, прервав своё служение царю, стал оказывать помощь раненому.

Тот, кто просит у вас помощи, и есть в этот момент самый лучший для вас человек.
Если ваша помощь и ваше служение приносят человеку облегчение, это и есть ваша лучшая работа.
Время, когда вы делаете что-то полезное, и есть самое священное из всех.

Робити ДОБРО

16 Jun 07 02:28:00 GMT

Робити Добро

В одній легенді оповідається про чоловіка, котрому Бог пообіцяв, що виконає одне його бажання.

Чоловік подумав і сказав:
- Я хотів би чинити добро, не знаючи про це.

Бог вислухав його.

Пізніше, побачивши, що це бажання таке добре, Бог поширив його на всіх людей.

І так триває й досі.

...........

Ніколи не знецінюй себе.
Може, у тебе не буде жодного доказу, що ти вартуєш більше, ніж про себе думаєш.
Усі ми тчемо дуже великий гобелен неймовірної краси, якого ніколи не бачимо в цілості.

Гобелен

16 Jun 07 02:25:59 GMT

Одного монаха послали до монастиря ткати разом з іншими великий гобелен. Якось він спустився зі своєї драбини дуже обурений.

- Досить! Я більше не можу працювати! Вказівки, які дають мені, беззмістовні! Я працював золотою ниткою, а тут мені кажуть зав'язати її і відтяти...

- Сину, - сказав спокійно старий монах,
- ти не бачиш цього гобелена так, як треба його бачити.
Ти працюєш з виворітного боку і тільки з одним фрагментом.

І повів його показати роботу з лицевого боку. Молодий монах остовпів.
Він працював над дуже красивим гобеленом - «Поклоніння трьох царів»,
а його нитка творила частину німба навколо голови Божого Дитятка.

...чи часто ми бачимо ВЕСЬ гобелен, що нам доручено ткати?

Про СРІБЛО

16 Jun 07 02:24:09 GMT

- Що Ви скажете про гроші? - спитав учень равина.

- Подивись у вікно, що ти бачиш? - відповів учитель.

- Бачу жінку з дитиною, коней, що тягнуть воза, й чоловіка за ними.

- Добре. А тепер дивись у дзеркало. Що там бачиш?

- А що ж там можна побачити?! Звісно - себе!

- Тепер подумай: вікно - зі скла, і дзеркало також зі скла.
Та вистачає тонесенького шару срібла на склі -
й людина бачить лише себе.

Навколо нас є багато осіб, щоі свої вікна замінили на дзеркала.
Вони думають, що дивляться «назовні»,
та ж бачать і споглядають лише самих себе.

Не дай, щоб вікно твого серця стало дзеркалом!

Вовк

28 May 07 01:46:52 GMT

В околицях Вифлеєму жив собі один вовк. Він був справжнім острахом для пастухів, які мусили цілими ночами стерегти від нього стада своїх овець. Хтось із пастухів завжди залишався на сторожі, а вовк усе ходив голодний, підступний і злий.

Та ось настала дуже дивна ніч. Пасовиська сповнилися світлом, музикою і життям. Скрізь звучали дивовижні ангельські пісні. Народилося дитятко - такий маленький рожевий клубочок.

Вовк здивувався, що прості суворі пастухи, всі як один, побігли, аби побачити дитя. „Скільки метушні через це людське щеня", - подумав про себе вовк і крадькома рушив услід за пастухами. Коли побачив, що пастухи заходять до стайні, зупинився і став чекати.

Пастухи принесли дари, привітали чоловіка і жінку, шанобливо поклонилися дитині і вийшли. Чоловік і жінка, виснажені, стомлені працею і неймовірними пригодами, що їм приніс той день, заснули.

Хитрий вовчисько лише о цій порі пробрався до стайні, отож його ніхто не помітив, хіба дитя. Воно відкрило свої великі оченята і дивилося на видовжений вовчий писок, а звір крок за кроком, поволі, але невблаганно підходив щораз ближче. Вовк відкрив пащу, висолопив гарячого язика, а очі його горіли, немов жарини. Проте дитя не виявляло ознак страху.

„Ласий шматочок", - подумав вовк. Його гарячий подих уже сягав дитини. Звір увесь зібрався, аби схопити крихітну здобич.

І в ту саму мить дитяча рука, немов маленька тендітна квітка, ласкаво й ніжно погладила його по голові. Уперше хтось так доторкнувся до його жорсткої і кудлатої щетини. А далі голосом, якого вовк зроду не чув, дитя сказало: „Вовче, я дуже люблю тебе".

І тоді у темній стаєнці сталося щось неймовірне. Вовча шкіра розтріслася і впала на землю, а з неї з'явився чоловік, який тут же упав на коліна, поцілував рученята дитятка і став у тиші молитися. Потому той, хто був передше вовком, вийшов зі стаєнки і з піднесеною догори головою звіщав усім:
„Народилося Боже Дитя, яке дасть вам справжню свободу! Прийшов Месія, Він нас перемінить!"

Перемінювати створіння через любов - такий був Божий план.

Можливо, іноді це вдається тільки з тваринами...