Один фермер прокинувся якось зранку, подивився у вікно і побачив, що за ніч на його городі біля дому виросли проліски.
— Як гарно! — вигукнув він. — Я з охотою підійшов би ближче помилуватися, але спочатку мушу зорати ще шматок поля під пшеницю.
Коли він повернувся ввечері, проліски уже зів'яли. На другий день фермер побачив через вікно двох горобчиків на гілці, які весело цвірінькали.
— Який чудовий спів. Ось тільки видою корів і повернуся їх послухати.
Коли він повернувся, горобчики вже давно відлетіли. Наступного дня фермера зранку збудив тупіт копит. За вікном він побачив великого білого жеребця, який гарцював, розгрібаючи копитом землю, ніби запрошуючи його проїхатися верхи полями.
— Ти — найкращий кінь, якого я будь-коли бачив, — сказав фермер. — Як тільки полагоджу паркан з південної сторони мого городу, осідлаю тебе і поїду.
Коли ж він повернувся, жеребця вже не було.
Багато років фермер був свідком якогось надзвичайного явища за своїм вікном. Але на першому місці в нього була ферма, про яку мусив дбати, тому він ніколи не знаходив вільного часу, щоби приглянутися до тих чудових картин.
