Частенько ми шкодуємо, що багато в цьому світі він нас приховано...
Отож прочитаємо, навіщо Бог так зробив.
Колись давно жив на світі чоловік, який дуже хотів,
щоб міг він лише одним своїм поглядом на людину розрізняти
-добра вона чи зла, темна чи світла і що має на серці....
І ось одного разу придбав він такі окуляри,
які допомогли йому бачите все це.
Але о жах!
Вдягнувши ті окуляри - він вже не міг їх зняти..
А всі люди постали перед ним далеко не в кращому вигляді.
Виявилося, що поганих, злих та з темною душею людей стало більше, ніє гарних.
Чоловік цей дуже засмутився й став цуратися людей, а люди - його.
Поступово він залишався сам-один, і тяжкі думки змусили його думати про смерть,
бо жити у такому страшному світі йому не хотілося.
Та ось, під час таких роздумів, з'явився йому Ангел і мовив:
- Ти шукаєш у інших досконалості, та поглянь спачатку на себе!
А потым вже, як посмієш, засуди їх.
І торкнувся чудесних його окулярів, й відразу чоловік цей побачив себе самого, свою душу, серце й помисли.
Це все було так далеке від досконалості, що чоловік з жахом вигукнув:
- Боже! Який же я грішник! Прости мені!
Тут окуляри впали до його ніг і розсипалися вщент.
- Що ж мені робити тепер, Боже? Як можна тепер жити?
- Не став себе вище інших, прощавай людям їхні слабини і будеш щасливий,
- сказав прощання Ангел і зник.
