Коли людська душа виходить з тіла - здійснюється якесь таїнство.
Якщо повинна вона в гріхах
- то приходять юрби демонів (недобрі ангели та темні сили) й забирають її до себе.
І ніхто не повинен дивуватися з того, бо якщо душа, перебуваючи в цьому світі,
корилася їм, була їхнім рабом,
то відходячи звідси,
повністю переходить під їхню владу.
А що стосується благої частки, то ти повинен уяснити собі:
при святих рабах Божих вже нині перебувають Ангели і святі духи, які їх стережуть і охороняють.
І коли виходять душі праведників з тіла, тоді лики Ангелів приймають їх до чистого світу і приводять до Господа.
Істинна смерть - всередені - у серці, і вона сокровенна.
Нею вмирає внутрішній чоловік.
Тому якщо хтось перейшов від смерти до життя сокровенного,
то він істинно живе навіки й не вмирає.
Тому смерть християн називаємо сном і успінням.
Якщо люди надбали собі небесне багатсво, то ізнаються про це співгромадяни неба - тобто, духи святих Ангелів і радіючи, кажуть:
"Велике здобули багатсво наші браття, що на землі."
Такі душі, відходячи з цієї землі в Господі - з великою радістю здіймаються у вишній світ, і ті, що з Господом, приймають їх, приготувавши для них всесвітлі та многоцінні одежі.
А якщо людина відійде з цього світу, ще перебуваючи в стані боротьби
(коли в душі її діють і гріх, і благодать)
то куди входить вона?
-Туди. де ум має свою мету й улюблене місце.
Бог вимагає від людини діл, бо душа удостоєна бути в спільноті з Божеством.
Як жінка, зачавши дитя, всередині в темноті носить своє немовля - так само і духовно є.
Ті, що прийняли в себе насіння Господа, мають його в собі невидимо,
і через гріх, який живе в них, таять його в місцях темних...
Тому якщо пильнуватимуть себе і збережуть насіння,
то свого часу породять плід явно, коли звільнятимуться від тіла, і ангели й всі вишні лики з радісними обличчями приймуть їх.
А той, хто взявши зброю Христову щоб битися зі злом, розслабиться
- то скоро піддасться ворогам, і звільнившись від тіла
- темряви, що держить його нині - піде до іншої,
ще страшнішої тьми на погибель.
Якщо ж ті не цілковито очистилися, то вийшовши з тіла , не можуть увійти в небесні обителі й предстати перед Владикою своїм, бо забирають їх униз демони, що зупиняють, вислідковують і затримують нечисті душі.
Тому, перебуваючи ще в тілі,
душі спроможні здобути вишню благодать - від Бога.
Кожен повинен подвизатися і завдяки своїм чеснотам здобути намет, вірячи, що здобувається він тут. Тим наметом є сила Духа, що живе в них. І не лякаються справжні християни, бо мають небесну обитель і ту нетлінну славу, яка в день воскресіння прославить і врятує....
Тому постараймося вірою і чеснотним життям ще тут здобути собі нетлінну одіж...
Настільки сподобиться чоловік за віру й сумлінність стати причасником Духа Святого, настільки й буде прославлене його тіло того дня.
Що нині зібрала душа до скарбниці своєї, те відкриється й з"явиться поза тілом тоді.
Бо що тепер має душа в собі прихованим - те тоді виявиться явно.
Тому кожний повинен нині подвизатися й трудитися, дбайливо вправлятися у всіх чеснотах, вірувати й просити Господа, щоби внутрішній чоловік ще нині став причасником тієї слави й душа здобула спілкування зі святістю Духа....
...і знаю своїх, а мої Мене знають (Ін, 10:14)
Тоді то тіла їхні за добрі діла облечуться Божественною славою, а самі вони сповняться тією духовною величчю, яку мають нині лише в душах.
Під час суду, коли Бог розділятиме зібрані всі земні покоління - усього Адама, коли Пастир скличе отару свою
- тоді всі, хто має на собі знак, впізнають Пастиря свого,
а Пастир впізнає тих, хто має на собі Його печать і збере їх усіх з усіх народів.
Тоді почують голос Його свої та підуть вслід за ним.
На дві частин розділиться світ.
Одна частина буде стадо темне, що відходить до вогню вічного,
а друга - світлом наповнена паства, ведена до небесного жеребу.
Що нині здобули ми в душах,
те саме засяє й виявиться тоді, облачене славою...





