Господи, не відкинь мене, раба лукавого та грішного, помилуй мене.
Владико, Вчитель, що даруєш спокуту!
Відкрий мені, рабу Твоєму, тайну тайн, що значить пізнання Бога та людини.
Слово твоє у Письмі закликає до цього, отці кажуть про це, молитви кличуть до цього.
Але що це, Господи?!
Чому смію Тебе просити відкрити мені цю тайну?
Тому що тайна ця відкриє мені шлях до спасіння мого і дасть виконати волю Твою!
Прохаючи, щоб Ти відкрив мені тайну цю, я відкрию Тобі тайнук свою, та яку Ти знаєш навіть краще за мене. Ала я скажу її - не так Тобі, як собі.
Коли жив я без Тебе, Господи, то пізнавав світ видимий, і все було зрозуміло мені.
Не знав Тебя, а знав світ та закони його, знав бажання свої та думки свої.
Я зібрав все це до того, як почув голос Твій, котрий лунав завжди, закликаючи мене, та в забутті й нерозумінні я не зважав на нього.
Але ти дав мені покаяння й увів мене до Церкви Святої Твоєї!
І ось я з Тобою!
Тепер я знаю точно, що є Ти й що Ти - милостивий і що Ти - Любов,
але шукаю я Тебе чи себе, не можу зрозуміти.
Все наче ясно: ось - ТИ, ось - я, а що далі - не знаю.
А може мені лише здається, що я з Тобою, бо живу я як і раніше, й тільки тоді я згадую про Тебе й про душу свою, коли настає вечір і треба прочитати молитву до Тебе;
чи коли є вільнмй час, то читаю Письмо чи отців святих, чи у вихідні я йду в храм, й таке "чи" можна продовжити, й всі вони періодичні а не постійні.
Заплутався я, мало що зрозуміло мені. Адже заповіді виконую, бо не краду й не вбиваю.
Намагаюся боротися з пристрастями своїми, та не виходить,
тягне мене якась сила до звичних дій, слів і думок моїх.
Адже читаю отців і ніби розумію, а ніби й ні.
Бо пробую виконати, що вони кажуть, та не виходить чи виходить, та лише один раз.
Адже молитися пробую, та думки розбігаються, й зібрати іх неможливо.
Адже беру участь у таїнствах Церкви - сповідуюсь й причащаюся і вірю у них.
Бо вірю у Суд страшний і боюся його. Бо хочу спастися від геєнни вічної і не хочу до неї.
Бо не хочу грішити, та грішу, підкоряючись силі нечистій.
Адже знаю, що є Ти, і вірю в це.
Знаю, що Ти є Любов, та не відчуваю й не можу відповісти Тобі тим же.
Бачиш, Господи, скільки я знаю і роблю,
та що все це не приносить мені розради (??=сокрушения), радості й миру в серце моє,
про що пишуть отці святі?!
І ось я перед тобою, Господи!
Прости мене, мій Господи, розбитого та знівеченого бажаннями своїми, думками своїми, почуттями своїми.
Відкрий мені тайну таїн, що значить пізнати тебе, Непостижимого та Незмінного,
та себе, безумного та непостійного?!