ВхідРеєстрація
Скарбничка для Душі
 

Різні матеріали, що видалися мені цікавими та вартими прочитання.
Ті, що освітлювали шлях, коли блукав у темряві...
Ті, що зігрівали - коли було холодно...
Можливо, вони й вам сподобаються.

Це й є моя скарбничка. Причому чим більше з неї беруть - тим більше є у ній)))


Додати до обраного Отправить мне e-mail
Підписка
Відвідувачі
Календар
Топ коментаторів
Коментовані запису
Повернутися на головнуСкарбничка для Душі / Притчі, історії, молитви для Душі / Притчі / Вовк

Вовк

0.00 (0)

В околицях Вифлеєму жив собі один вовк. Він був справжнім острахом для пастухів, які мусили цілими ночами стерегти від нього ста­да своїх овець. Хтось із пастухів завжди залишав­ся на сторожі, а вовк усе ходив голодний, підступ­ний і злий.

Та ось настала дуже дивна ніч. Пасовиська сповнилися світлом, музикою і життям. Скрізь звучали дивовижні ангельські пісні. Народилося дитятко - такий маленький рожевий клубочок.

Вовк здивувався, що прості суворі пастухи, всі як один, побігли, аби побачити дитя. „Скільки ме­тушні через це людське щеня", - подумав про себе вовк і крадькома рушив услід за пастухами. Коли побачив, що пастухи заходять до стайні, зупинився і став чекати.

Пастухи принесли дари, привітали чоловіка і жінку, шанобливо поклонилися дитині і вийшли. Чоловік і жінка, виснажені, стомлені працею і не­ймовірними пригодами, що їм приніс той день, заснули.

Хитрий вовчисько лише о цій порі пробрався до стайні, отож його ніхто не помітив, хіба дитя. Воно відкрило свої великі оченята і дивилося на видовжений вовчий писок, а звір крок за кроком, поволі, але невблаганно підходив щораз ближче. Вовк відкрив пащу, висолопив гарячого язика, а очі його горіли, немов жарини. Проте дитя не ви­являло ознак страху.

„Ласий шматочок", - подумав вовк. Його га­рячий подих уже сягав дитини. Звір увесь зібрав­ся, аби схопити крихітну здобич.

І в ту саму мить дитяча рука, немов маленька тендітна квітка, ласкаво й ніжно погладила його по голові. Уперше хтось так доторкнувся до його жорсткої і кудлатої щетини. А далі голосом, якого вовк зроду не чув, дитя сказало: „Вовче, я дуже люблю тебе".

І тоді у темній стаєнці сталося щось неймовір­не. Вовча шкіра розтріслася і впала на землю, а з неї з'явився чоловік, який тут же упав на коліна, поцілував рученята дитятка і став у тиші моли­тися. Потому той, хто був передше вовком, ви­йшов зі стаєнки і з піднесеною догори головою звіщав усім:
„Народилося Боже Дитя, яке дасть вам справжню свободу! Прийшов Месія, Він нас перемінить!"

Перемінювати створіння через любов - такий був Божий план.

Можливо,  іноді це вдається тільки з тваринами...

Vovk


Мітки: Притчі
image Коментар: 0 Переглядів: 583 Розмір:3867 байт
Останні зміни зроблені: a-z7 Андрій Подорожній на Землі 912 дні(в) тому 28.05.2007 06:25:21
Опублікувати коментар
Скарга | Розміщено на MyLivePage | | Design by Next Step | © Kolobok smiles, Aiwan